Цехова оселя доби Цін
Аудіогід Палац Ваньшоу
Цехова оселя, яку купці з Цзянсі звели біля річки Туо, вирівнявши троє її дверей із трьома арками мосту Хун, щоб багатство входило разом із водою, і яка пережила роль друкарні банкнот, казарми й школи.
- 40 хв аудіо
- Династія Цін
Звели його 1755 року, на 20-й рік правління імператора Цяньлун, купці з провінції Цзянсі, що торгували у Фенхуані, і майже 200 років він був їхньою цеховою оселею, присвяченою покровителю Сюй Чженьцзюню. 1854 року Ян Сі додав Павільйон Січан, а 1928-го біля брами постала Башта Ян. XX століття перетворило його на друкарню банкнот, казарму, ткацьку фабрику, школу й зерносховище, і з усього комплексу вціліли лише велика брама й головна зала. Нині це Художній музей Фенхуана і, поза Цзянсі, один із двох найкраще збережених Ваньшоу в Китаї.
Поруч здіймається пагода Ваньмін, Десяти Тисяч Імен. Вона стоїть на місці вежі-печі, де з пошаною спалювали списаний папір, знищеної під час Культурної революції, і її звели в 1985–1988 роках мешканці Фенхуана з ініціативи художника Хуан Юнюя. А легенда каже, що на протилежному схилі місцеві відповіли багатим чужинцям мовчазним поєдинком храмів, вікон і шпилів.
Що подивитися
- Велика брама з трьома дверима — вирівняні з трьома арками мосту Хун, приблизно за 100 м угору за течією
- Двоповерхова оперна сцена — щодня танці й фольклор перед головною залою
- Головна зала — 22 колони, зображення Сюй Чженьцзюня та дощечка Залізної колони
- Порцеляновий гребінь — глазурований гарбуз між двома драконами з кольорових уламків
- Пагода Ваньмін — 7 шестикутних поверхів, зведених усім селищем на руїнах паперової печі
На березі річки Туо, за сотню метрів нижче за течією від мосту Хун, здіймається Палац Ваньшоу (万寿宫), званий також Цеховою оселею Цзянсі. Не збудував його ні клан Фенхуана, ні імператорський чиновник, а чужинці: купці з провінції Цзянсі, які торгували в місті й потребували, далеко від дому, власного місця, щоб збиратися, молитися своєму покровителю й ночувати серед земляків. Більшість джерел датує будівництво 1755 роком, 20-м роком імператора Цяньлун; інше пересуває на 1747-й, а третє відносить його початок до кінця Мін чи початку Цін, залишаючи 1755-й роком великих робіт.
Історія Палацу Ваньшоу писалася шарами. 1854 року, на четвертий рік Сяньфен, Ян Сі додав Павільйон Січан із західного боку; 1928-го, на 17-й рік Республіки, біля північного боку головної брами звели Башту Ян. Потім настали вжитки, яких жоден купець не уявив би: за Республіки й перших років Народної Республіки комплекс був друкарнею банкнот, казармою придушення розбійництва в повітах Фен, Ма й Лу, ткацькою фабрикою, початковою школою й зерносховищем. Більшість зал перебудували або знесли. Вціліли лише велика брама й головна зала, і все ж це, поряд із залою у Хуейце в Юньнані, один із двох найкраще збережених Ваньшоу поза Цзянсі.
Його архітектура розуміється від річки. Троє дверей брами дивляться прямо на три арки мосту Хун; за ними дев’ять сходинок, обабіч яких кам’яні леви, здіймаються до двору, де двоповерхова оперна сцена стоїть навпроти головної зали на 22 колонах. Угорі гребінь із дрібної черепиці розгортає хмари, квіти й тварин, із акротеріями чівень на кінцях і в центрі глазурованим гарбузом між двома драконами з уламків порцеляни червоного, оранжевого, жовтого, синього й пурпурового кольорів. Нині колишній цех приймає Художній музей Фенхуана із залою, присвяченою художнику Хуан Юнюю, а поруч здіймається пагода Ваньмін.
Щоб знати, що подивитися в Палаці Ваньшоу, аудіогід проводить ним за чотири зупинки й 40 хвилин: від брами, що дивиться на міст, до двору зі сценою, від зали покровителя до підніжжя пагоди біля води. Нитка одна: дім далеко від дому для чужинців, які відчинили свої двері річці, щоб удача входила разом із нею.
Його двері дивляться на міст Хун за сотню метрів угору за течією, а вниз за течією тягнуться Будинки на палях Хуейлунґе, підвішені над тією самою річкою.
Троє дверей, націлених на міст Хун
Палац Ваньшоу
Коротко про цю зупинку
Маршрут починається перед великою брамою, однією з двох частин комплексу, що пережили XX століття. Вона висока й відкривається трьома дверима, а її орієнтація невипадкова: усі три дивляться прямо на три арки мосту Хун, видимого за якихось 100 метрів угору за течією. Задум був у тому, щоб багатство входило до палацу так само, як вода Туо надходить до міста, несена течією і через міст.
Так її спроєктували купці з Цзянсі, осілі у Фенхуані, які 1755 року звели тут свою цехову оселю. Притиснута до північного боку брами виглядає Башта Ян, додана 1928 року, коли будівля стояла вже понад півтора століття. Поза своєю провінцією походження лише Ваньшоу у Хуейце, в Юньнані, зберігся так само добре, як цей.
Ця вісь між дверима й арками — перший ключ до прочитання будівлі, і вона не закінчується на порозі. Перед брамою оповідь розказує, докіль сягає ця лінія, проведена від річки.
Від притулку купців до казарми
Двоповерхова оперна сцена
Коротко про цю зупинку
За брамою сходи з дев’яти сходинок із парою різьблених кам’яних левів підносять вхідну залу над двором. Навпроти головної зали, праворуч від входу, здіймається давня двоповерхова оперна сцена, яка не втратила своєї функції: на ній щодня показують танці й фольклорні вистави, щопівгодини з 8.30 до 12.00.
Майже 200 років комплекс був домом купців із Цзянсі у Фенхуані. Розповідають, що будь-який торговець з тієї провінції, який вів справи далеко від дому, міг безкоштовно оселитися у Ваньшоу під захистом свого покровителя: це була мережа гостинності між земляками, задовго до того, як з’явилися готелі з бронюванням. Купець, що підіймався річкою до цього міста, знав, що тут має дах над головою.
XX століття безцеремонно порвало цей звичай. Друкарня банкнот, казарма проти розбійництва трьох повітів, ткацька фабрика, початкова школа й зерносховище: кожне вживання лишило слід, і більшість зал зникла або була перебудована. На подвір’ї аудіогід відтворює цей шлях від притулку до казарми перед сценою, що нині знову звучить.
Залізна колона й промінь сонця
Зображення Сюй Чженьцзюня
Коротко про цю зупинку
Головна зала спирається на 22 колони, з’єднані балками й перемичками, що утворюють дерев’яне перекриття великого прольоту. Усередині зберігається зображення Сюй Чженьцзюня, пана Цзіньяну, імені, під яким відомий Сюй Сюнь, захисника-покровителя, якому емігранти з Цзянсі присвячували свої Ваньшоу по всьому Китаю. Над залою горизонтальна дощечка несе чотири ієрогліфи, 铁柱功崇, «Tiezhu gong chong»: «Високі заслуги Залізної колони».
Ці чотири ієрогліфи відсилають до засновничої легенди, що народилася в Наньчані й збереглася в передаванні. Понад 1600 років тому дракон-цзяо здіймав бурі на пристані річки Чжан і руйнував місто. Сюй Сюнь, який залишив посаду магістрата Цзіньяну, воював із ним чарівним мечем, відлив залізну колону й залишив дракона прикутим у глибокому колодязі біля брами Гуанжунь. Коли він вознісся на небо, мешканці звели йому там святилище, Ваньшоу Залізної колони, материнський дім усіх, що їх купці з Цзянсі будували по країні.
Місцева традиція додає деталь, що замикає вісь, видиму ззовні: у ясні дні літа й осені призахідне сонце відбивається в Туо, перетинає центральну арку мосту Хун і входить у середні двері палацу. Де зупиняється те світло, розказує оповідь перед зображенням покровителя.
Десять тисяч імен для впалої вежі
Пагода Ваньмін
Коротко про цю зупинку
На захід від комплексу стоїть Павільйон Січан, доданий 1854 року, а далі, на північному березі Шавань, — пагода Ваньмін. Вона займає місце вежі Цзичжилу, печі, де з пошаною спалювали списаний папір: шестикутної цегляної триповерхової вежі заввишки 11 метрів, яку більшість джерел датує добою Цзяцін (1796–1820), а інше — 1776 роком. Культурна революція звела її до руїн. 1985 року художник Хуан Юнюй, уродженець Фенхуана, чий твір нині має власну залу в музеї колишнього цеху, разом із мешканцями й місцевою владою ініціював нову пагоду, завершену 1988-го. Її назвали Ваньмін, «Десяти Тисяч Імен», за колективне зусилля, що її оплатило.
Вона має сім шестикутних поверхів із сірої цегли, розчину й залізобетону, із діаметром 4,5 метра в основі, що зменшується на 0,3 метра на кожному поверсі, і мідними дзвіночками на стрімчастих стрілах; висота становить 22,98 метра, хоча деяке джерело подає 21. Над дверима до річки видно ієрогліфи 万名塔, а на першому поверсі шість парних написів про видатних людей. Піднятися не можна, але її стіни й далі множать імена: відвідувачі лишають підписи й написи, деякі на висоті понад два метри. З підніжжя, дивлячись на захід, видно міст Хун із його павільйоном, ту саму вісь, на яку націлені троє дверей палацу.
Легенда розповідає, що між мешканцями Фенхуана й купцями з Цзянсі був мовчазний поєдинок храмів: величезні круглі вікна на протилежному схилі, маленька біла пагода в Шавані, відмінна від цієї, і тривожна постать у буддійському храмі. Біля підніжжя пагоди, поруч із водою, аудіогід завершує маршрут, відкриваючи, хто на кого дивився в цьому двобої по обидва боки Туо.
