Телевізійна вежа
Аудіогід Телевежа «Східна перлина» (Dongfang Mingzhu)
Телевізійна вежа заввишки 468 метрів, що з'явилася тому, що Шанхай погано бачив телевізор: її поставили на місці складів на мисі Луцзяцзуй, оплатили першою позикою китайських банків у Пудуні, і вона стала першою візитівкою нового району навпроти Бунду.
- 90 хв аудіо
- Символ Пудуна
Запропонована 1983 року Шанхайським управлінням радіомовлення й спроєктована головним інженером Цзяном Хуаньченом, вежа була увінчана в грудні 1993 року після 27 місяців будівництва, на 105 днів раніше строку. Комерційну експлуатацію вона розпочала 18 листопада 1994 року, а від 1 травня 1995-го транслює 5 телевізійних каналів і 5 каналів FM-радіо в радіусі близько 80 кілометрів, що охоплює весь Шанхай. Три похилі опори тримають одинадцять куль зі сталевої сітки, а антенна щогла завдовжки 110 метрів, яку піднімали 11 днів, доводить її до 468 метрів. З 1994 до 2007 року це була найвища споруда Китаю.
Її походження майже побутове: у вісімдесяті нові хмарочоси перекривали сигнал старої телевежі, а деякі родини майстрували зовнішні антени з бляшанок Coca-Cola й Sprite. Її фінансування було актом віри: банки розраховували повернення позики за квитками по 5, 8 чи 12 юанів, і майже ніхто не вірив, що публіка платитиме 12. Борг погасили достроково, близько 2000 року, а 2020-го квиток коштував від 120 до 220 юанів.
Що подивитися
- Три похилі опори — Стовпи заввишки 108 метрів і діаметром 7, що тримають нижню кулю
- Одинадцять сталевих куль — П'ять куль по 12 метрів із готельними номерами між 118 і 210 метрами
- Скляна галерея — Прозора підлога на висоті 259 метрів навпроти Jin Mao, SWFC і Шанхайської вежі
- Космічний модуль — Куля діаметром 16 метрів угорі стовбура, найвищий оглядовий майданчик вежі
- Музей воскових фігур старого Шанхая — Понад тисяча експонатів і понад сто фігур до 1949 року
На мисі Луцзяцзуй, де Хуанпу повертає на схід якраз навпроти Бунду, здіймається Телевежа «Східна перлина» (东方明珠广播电视塔, Dongfang Mingzhu). Це радіо- і телевежа заввишки 468 метрів, зведена в 1991–1994 роках, що стоїть на трьох похилих опорах і нанизує одинадцять куль зі сталевої сітки. З 1994 до 2007 року вона була найвищою спорудою Китаю, доки її не перевершив сусідній Шанхайський всесвітній фінансовий центр, і першою візитівкою нового району Пудун на березі, де досі були лише склади.
Історія Телевежі «Східна перлина» починається з проблеми антени. 25 серпня 1983 року Шанхайське управління радіомовлення запропонувало нову вежу, бо хмарочоси перекривали сигнал старої; ділянку визначили в 1985-му, а проєкт виріс із конкурсу з 12 пропозицій. Коли 1989 року Канада відкликала пільговий кредит у 50 мільйонів доларів, будівництво оплатили позикою від 44 китайських фінансових установ. Конструкцію заввишки 350 метрів увінчали в грудні 1993 року, антенну щоглу завдовжки 110 метрів і вагою 450 тонн змонтували 1 травня 1994-го, а комерційну експлуатацію вежа розпочала 18 листопада 1994 року.
Її архітектуру головний інженер Цзян Хуаньчен підсумував формулою: «три ноги, чаша й парасоля». Вежу пов’язують і з рядком «великі й малі перлини падають на нефритову тарілку» з поеми «Пісня про піпу» Бо Цзюйі, яку часто називають джерелом задуму; інша версія приписує перше використання цього образу експертам журі Фен Цзичжуну й У Ляньюну, і авторство лишається спірним. Безспірний силует: три вертикальні стовбури з ліфтами всередині, велика нижня куля діаметром 50 метрів, верхня з оглядовими майданчиками вище 250 метрів і, угорі стовбура, маленький Космічний модуль, найвища оглядова точка вежі, понад 350 метрів.
У вежі є й власне життя. Від 1 січня 1996 року кожного Нового року о 9-й ранку з її майдану стартує забіг угору, який організовує Шанхайське управління спорту. А влітку 2025-го вона стала мемом: китайські соцмережі заполонили зображення, створені штучним інтелектом, де Перлина була відеоігровою «оборонною вежею», що стріляла лазерами в тих, хто проходив зі склянкою Mixue, мережі дешевого чаю з молоком. Сама вежа підтримала жарт зі свого офіційного акаунту: «Більше не вдаю, так, я оборонна вежа».
Щоб знати, що подивитися в Телевежі «Східна перлина», аудіогід проводить нею за чотири зупинки й 90 хвилин: майдан біля підніжжя, простір під похилими опорами, скляна галерея на висоті 259 метрів і зала історії міста в основі. Нитка одна: найфотографованіша вежа Пудуна народилася не як футуристична примха, а як відповідь місту, яке погано бачило телевізор.
Навпроти вежі, на тому боці Хуанпу, вишикувався Бунд; на тому самому березі лежать Сад Юй у старому китайському місті, а далі на північ, у Хункоу, — Музей єврейських біженців у Шанхаї.
Бляшанкові антени й склади над рікою
Телевежа «Східна перлина»
Коротко про цю зупинку
Майдан біля підніжжя вежі відкриває маршрут, з вежею над головою й Бундом по той бік ріки. Її походження буденніше, ніж натякає силует: у вісімдесяті нові хмарочоси понад 100 метрів перекривали сигнал старої телевежі заввишки 210 метрів на Західній Нанкін-роуд. Навіть у районі Наньян-роуд, за дві зупинки від тієї вежі, були родини, які майстрували зовнішні антени з червоних бляшанок Coca-Cola та зелених Sprite.
25 серпня 1983 року Шанхайське управління радіомовлення запропонувало нову вежу. Його директор, Цзоу Фаньян, шукав землю в Луцзяцзуї, де тоді було лише кілька складів на кінчику меандра, і в червні 1985 року дозвіл № 219 Комісії з планування визначив ділянку на місці колишніх складів текстильної сировини та складів Флоту.
Бракувало форми. У травні 1988 року три проєктні інститути подали 12 проєктів, і до фіналу дійшли три з дуже різними назвами: «Вічність», «Літаюча тарілка» та «Східна перлина», остання від Східнокитайського інституту архітектурного проєктування. Остаточний вибір зробили розширені збори міського комітету партії. На майдані аудіогід починає з того, як берег складів виявився увінчаний перлиною, а не літаючою тарілкою.
Три ноги, чаша й парасоля
Похилі опори вежі
Коротко про цю зупинку
Під опорами масштаб змінюється. Три бетонні стовпи заввишки 108 метрів і діаметром 7 метрів виходять із землі по діагоналі й підтримують велику нижню кулю діаметром 50 метрів; осьовою лінією вежі йдуть три вертикальні стовбури по 9 метрів, у яких розташовані ліфти. Головний інженер Цзян Хуаньчен хотів розірвати з моделлю вежі як «димаря з шашликом із цукрових ягід» і описав свій проєкт як «три ноги, чаша й парасоля».
Силует розрахований більше, ніж здається. Проєкт двічі виправляли до початку будівництва: нижня куля піднялася з 58 до 68 метрів над землею, щоб стовбур здавався вищим, а маленька куля на вершині виросла з 13,8 до 16 метрів у діаметрі, щоб узгодитися з двома великими. Між цими двома великими кулями східцями розташовані п’ять куль по 12 метрів, які на висоті від 118 до 210 метрів ховають готельні номери.
Якщо вести погляд до шпиля, з’являється найтемніший епізод вежі. За задокументованою традицією, вночі 13 квітня 2010 року, коли над Шанхаєм бушувала буря з дощем і вітром, блискавка вдарила в найвищу частину близько 2:20 й запалила вогонь біля великої антени. Пожежники взяли полум’я під контроль менш ніж за годину, без жертв і шкоди для конструкції, і ні мовлення, ні відвідини не припинялися. До Всесвітньої виставки 2010 року лишалося менш як три тижні. Під опорами оповідь відтворює ніч, коли вежа палала, як свічка.
Дванадцять юанів і три сусіди-велетні
Скляна галерея на висоті 259 метрів
Коротко про цю зупинку
На висоті 259 метрів підлога стає прозорою. Скляна галерея оперізує верхню кулю, з головним оглядовим майданчиком на 263 метрах і обертовим рестораном на 267. Роботи почалися в жовтні 2008 року, а відкрилася вона 1 травня 2009-го, коли вежа вже не була найвищою в Китаї: нею вона була з 1994 року, доки 2007-го її не перевершив Шанхайський всесвітній фінансовий центр. Звідси в одну лінію видно Jin Mao, SWFC і Шанхайську вежу — три хмарочоси понад 420 метрів.
Ця висота мала небачене фінансування. 1989 року Канада відкликала пільговий кредит у 50 мільйонів доларів, і вежа з’явилася завдяки синдикованій позиці від 44 китайських фінансових установ, підписаній 10 квітня 1991 року в готелі «Іньхе»: першій у розвитку Пудуна й першій у країні у валюті та юанях лише з китайськими банками. Банки розрахували повернення за квитками по 5, 8 чи 12 юанів, і майже ніхто не вірив, що публіка платитиме 12. Борг погасили достроково, близько 2000 року.
Згори ходить і народне прочитання краєвиду. Легенда каже, що міст Янпу на північному сході й міст Наньпу на південному заході, два великі мости внутрішнього кільця над Хуанпу, — це два дракони, що б’ються за перлину: саму вежу, у давньому китайському мотиві «двох драконів, що граються з перлиною». Це не заявлений намір проєктувальників, а образ, який шанхайці прикладають до всього ансамблю. На склі аудіогід креслить цю мапу драконів, банків і хмарочосів.
Восковий старий Шанхай під новою вежею
Зала історії міста Шанхая
Коротко про цю зупинку
Маршрут завершується біля основи, у Залі виставки історії міста Шанхая, відомій як «музей воскових фігур старого Шанхая». Він збирає понад тисячу експонатів і понад сто воскових фігур, що проводять містом від кінця Юань і початку Мін до 1949 року: старе місто, відкритий порт і доба концесій.
Контраст сильний: Шанхай до 1949 року, відтворений біля підніжжя символу нового міста. 29 вересня 2024 року вежа прийняла свого стомільйонного відвідувача, німця Пітера Баура, 66-річного професора фізики на пенсії, під час його першого візиту до Шанхая, у день 35-річчя його весілля.
Тими днями одна французька туристка, яка приїжджала до Китаю близько тридцяти років тому, підсумувала зміну берега одним реченням: «Тоді, дивлячись з Бунду на Пудун, там була тільки Східна перлина». Серед воскових фігур остання зупинка аудіогіда поєднує місто, яке було, з берегом, що з’явився пізніше.
