Парк і оглядовий майданчик
Аудіогід Парк Ляньхуашань (Lianhuashan Gongyuan)
Пагорб у районі Футянь, відкритий 1997 року, де сім'ї запускають повітряних зміїв, а на вершині шестиметровий бронзовий Ден Сяопін широким кроком іде на південь, обличчям до хмарочосів, які уможливила його реформа.
- 75 хв аудіо
- Статуя Ден Сяопіна
Парк Ляньхуашань почали планувати в жовтні 1992 року, а для публіки він відкрився 23 червня 1997-го на північному краї нового центру Шеньчженя. На його вершині, на висоті 100 метрів, з 14 листопада 2000 року стоїть перша в усьому Китаї статуя Ден Сяопіна, яку центральна влада дозволила як міську скульптуру: її відкрив Цзян Цземінь, а 2010 року вона отримала статус муніципальної пам'ятки під охороною. Фігура заввишки 6 метрів на постаменті в 3,68 дивиться точно на південь, на центральну вісь Футяня, а площа навколо неї, близько 4000 м², — найвищий відкритий майданчик міста.
Контраст криється в очікуванні. Бронзу створили 1994 року, щоб замінити намальований портрет, який тріскався від сонця й потребував заміни кожні півроку; коли 1997-го Ден помер, центральна влада не дозволила жодної зі статуй, яких просили китайські міста, і шеньчженьський проєкт на три роки завмер, хоча фігуру вже відлили. Сьогодні це протилежність забутої статуї: місцеві піднімаються привітати «дідуся Дена» з Новим роком, а квіти, які залишають біля підніжжя постаменту, прибирають партіями.
Що подивитися
- Статуя Ден Сяопіна — Шестиметрова бронза в розпалі кроку, обернена точно на південь
- Постамент і гранітна стіна — Каліграфія Цзян Цземіня та присвята Дена 1984 року особливим економічним зонам
- Оглядовий майданчик на вершині — Найвищий відкритий майданчик Шеньчженя, обличчям до центральної осі Футяня
- Площа Повітряних зміїв — Луг на 20 000 м², де місто виходить розмотувати нитку
- Баньян Сі Цзіньпіна — Посаджений 2012-го заввишки трохи понад 3 метри, а 2020 року мав понад 13
У районі Футянь, на північ від нового центру Шеньчженя, здіймається парк Ляньхуашань (莲花山公园), пагорб Лотоса: великий громадський парк, який почали планувати в жовтні 1992 року й відкрили 23 червня 1997-го і на вершині якого бронзовий Ден Сяопін широким кроком іде на південь. Його відвідує до 10 мільйонів людей на рік, і більшість приходить не з політичним паломництвом: вони гуляють, бігають або запускають повітряних зміїв. Проте нагорі чекає одне з найсимволічніших місць міста, яке Ден перетворив на особливу економічну зону.
Історія парку Ляньхуашань така ж свіжа, як і хмарочоси, видні з вершини. Навіть у його площі немає єдиної цифри: офіційні джерела кажуть про 181 гектар, інші про 150, ще одне — майже про 2 км² території, з яких трохи понад 0,8 освоєно; схоже, ці дані відповідають різним критеріям чи датам. Статуя з’явилася 2000 року після семи років роботи й очікування, яке ледь не залишило її без постаменту. 8 грудня 2012 року, у першій поїздці за межі Пекіна на посаді генерального секретаря, Сі Цзіньпін піднявся покласти квіти й посадив баньян на сусідньому лузі, що нині позначений гранітною плитою. За описами того ранку, парк не закривали: серед відвідувачів, які ще робили ранкову зарядку, його супроводжували четверо ветеранів, які 1992 року супроводжували Дена в його поїздці на південь, а близько двохсот людей оточили його, коли він спускався сходами. 14 жовтня 2020 року, до 40-річчя Особливої економічної зони, він знову побачив дерево: воно виросло з трохи понад 3 до понад 13 метрів.
Далеко від вершини, на північно-західному схилі, парк береже набагато давнішу пам’ятку за все інше: гробницю Хуан Мотана, збудовану 1248 року, за доби Південної Сун, для засновника роду Хуан із села Сяша. Вона гранітна, її передня частина обвалилася, і вона охороняється як пам’ятка провінції Гуандун. А щоразу в листопаді пагорб змінює вигляд: з 2003 року тут проходить Виставка бугенвілій, офіційної квітки Шеньчженя, з арками з квітів, прикрашеними млинами, конкурсами рослин від мешканців і ярмарками; оскільки вона збігається з Місяцем читання, у місті кажуть, що в листопаді центр — «наполовину гора книжок, наполовину море квітів».
Щоб знати, що подивитися в парку Ляньхуашань, не зупиняючись на фото зі статуєю, аудіогід проводить ним чотирма зупинками й 75 хвилинами оповіді: від луга повітряних зміїв до гранітної стіни, фігури Дена й оглядового майданчика над віссю Футяня. Нитка одна: статуя, якої ледь не було, до якої приходять як до дідуся, перед містом, що виросло за якісь десятиліття.
Статуя дивиться на новий центр Футяня, де здіймається Ping An Finance Center; інша велика сцена Дена в місті — у Шекоу, на кораблі, який він сам охрестив: Сі Ворлд.
Повітряні змії біля підніжжя пагорба Дена
Kite Square (莲花山风筝广场)
Коротко про цю зупинку
Маршрут починається внизу, на площі Повітряних зміїв, відкритому лузі приблизно на 20 000 м² у південно-східній частині парку. Перше враження не урочисте: діти, дідусі й бабусі, пари та молоді родини збираються тут розмотувати нитку, аж ця сцена вважається одним з характерних людських пейзажів Шеньчженя. На півночі озеро Лотоса додає ще 50 000 м² води до цього великого простору щоденного відпочинку, відкритого 1997 року на північному краї нового центру.
Самі мешканці підсумовують це з гумором. У жарті про «три типові звички» Шеньчженя, у якій би версії він не ходив, завжди з’являється цей пагорб: уночі підніматися на Ляньхуашань або запускати змії на Ляньхуашані. У нічного підйому є своя логіка, бо до вершини добігають за п’ять-шість хвилин, а головною алеєю йдуть трохи понад десять. На лузі аудіогід починає з того, що цей жарт розповідає про стосунки міста з його пагорбом.
Потрісканий портрет і бронза в очікуванні
Гранітна стіна з присвятою 1984 року
Коротко про цю зупинку
За статуєю, на півночі, здіймається гранітна стіна з двома написами. На її північному боці — присвята, яку Ден написав під час візиту 1984 року: «Розвиток і досвід Шеньчженя доводять, що наша політика створення особливих економічних зон правильна». На південному — його фраза «Я син китайського народу». На фасаді постаменту — п’ять ієрогліфів, виведених Цзян Цземінем: 邓小平同志, «товариш Ден Сяопін».
Проте бронза ледь сюди дісталася. Після поїздки Дена на південь 1992 року поруч з проспектом Шеннань, у південно-східному куті парку Лічжі, встановили його намальований портрет; сонце його розтріскувало, і замінювати доводилося кожні півроку, аж 1994-го скульптор Тен Веньцзінь запропонував замінити його скульптурою, яка «не змінюється дві тисячі років». Коли 1997-го Ден помер, багато китайських міст просили поставити йому статуї, і центральна влада не дозволила жодної: шеньчженьський проєкт завмер на три роки. Де чекала вже відлита фігура, до кінця незрозуміло. Одне джерело згадує склад; свідчення сина одного зі скульпторів, записане зі слів у репортажі, ставить її загорнутою в пластик у дворі Шеньчженьського інституту скульптури. Біля стіни оповідь відтворює ці три роки між небом і землею.
Шестиметровий крок на південь
Deng Xiaoping Statue (邓小平塑像)
Коротко про цю зупинку
У центрі площі на вершині здіймається статуя Ден Сяопіна: 6 метрів бронзи на постаменті в 3,68, майже 10 метрів загалом, на тлі шеренги високих пірамідальних кипарисів темно-зеленого кольору. Ден у плащі робить широкий крок уперед. Це не випадковий жест: поза натякає, що кроки реформи й відкритості Шеньчженя мали б бути ще ширшими, а початковий ескіз, зроблений за фотографією стоячого Дена, змінили, щоб показати його в ході. Працювали над нею четверо скульпторів — Тен Веньцзінь, Бай Ланьшен, Лю Лінь і Ян Цзіньхуань — у Військовому музеї Китаю в Пекіні, а загалом робота тривала сім років. Навіть її вага не однозначна: більшість джерел дають 6 тонн, тоді як муніципальне повідомлення 2010 року про надання їй охоронного статусу вказує 21 для фігури разом з постаментом.
14 листопада 2000 року Цзян Цземінь відкрив її як першу в усьому Китаї статую Дена, яку центральна влада дозволила як міську скульптуру. Від першого місячного Нового року після відкриття, 2001-го, мешканці піднімаються «привітати з Новим роком» дідуся Дена: у ті перші дні прийшло понад 200 000 людей, серед них 81-річний дід, що з паличкою здолав понад п’ятсот сходинок. Цей жест повторюється з букетами, трьома поклонами й сімейним фото на свята й особливо щороку 19 лютого, в річницю його смерті, та навколо Цінмін. Квіти біля підніжжя постаменту не переводяться, а їхнє походження аудіогід розповідає перед фігурою.
Хмарочоси біля підніжжя пагорба без історії
Оглядовий майданчик над центральною віссю Футяня
Коротко про цю зупинку
На південному краї майданчика погляд відкривається по прямій на центральну вісь Футяня та його центр із хмарочосами: у тому самому напрямку дивиться й статуя. Цей вибір не був першим. До Ляньхуашаня відхилили трикутник Цайвувей, площу перед будівлею міського уряду та площу біля вокзалу. З цієї площі близько 4000 м², на висоті 100 метрів, яку вважають найвищим відкритим майданчиком Шеньчженя, Ден постає обличчям до міста, яке уможливила його реформа. 2004 року місце потрапило до списку Восьми краєвидів Шеньчженя як «Рання весна на пагорбі Лотоса».
У назви пагорба є своє місцеве пояснення: сім невеликих вершин обіймають одна одну, як пелюстки розкритого лотоса. Попри цю поетичну назву, пагорб не мав давньої слави, а хроніка повіту Сінь’ань доби Кансі, що перелічує гори на кшталт Утун чи Наньшань, його навіть не згадує. На оглядовому майданчику остання зупинка аудіогіда розповідає, як символ Шеньчженя виявився таким самим свіжим, як його хмарочоси.
