Лайнер на суходолі
Аудіогід Сі Ворлд у Шекоу (Shekou Haishang Shijie)
Французький лайнер, спущений на воду де Голлем 1962 року й посаджений 1983-го на мілину пляжу Шекоу, щоб прихистити першу реформаторську зону Китаю: нині «Мінхуа» — 168-метровий корабель, довкола якого немає ні краплі води.
- 60 хв аудіо
- Реформа і відкритість
Коли 1979 року Шекоу став Промисловою зоною, яку розвивала група China Merchants під керівництвом Юань Ґена, ще до появи Особливої економічної зони Шеньчжень, бракувало найелементарнішого: місця для ночівлі. Рішення прийшло з моря. 1983 року зона придбала «Мінхуа», колишній лайнер «Ансервіль», і залишила його на мілині в затоці Люван як нерухому будівлю. У січні 1984-го Ден Сяопін піднявся на борт і написав чотири ієрогліфи, 海上世界, «Світ на морі», які дали назву комплексу, кварталу й навіть станції метро.
Контраст криється в ґрунті. Корабель сів на мілину на пляжі, але з 1989 року понад двадцять років насипів відвоювали в моря все його оточення, і в 1990-х корпус, приблизно на 14 000 тонн, опинився повністю на суходолі. Нині він здіймається посеред пішохідної площі, оточеної ресторанами й вежами, а берег, де він сів на мілину, — лише відсутність під бруківкою.
Що подивитися
- Корабель «Мінхуа» — 168-метровий лайнер, спущений на воду де Голлем 1962 року й поставлений на суходіл
- Вивіска «海上世界» — Каліграфія, яку Ден Сяопін написав на борту 1984 року й яка дала назву кварталу
- Статуя Нюйви — 18 метрів, наполовину жінка, наполовину змія, біля колишнього пляжу для купання
- Культурний центр Sea World — Будівля Фумікіко Макі, де розмістився Design Society
- Площа Sea World — Вечірні шоу води й світла перед носом корабля
У Шекоу, в Шеньчжені, лайнер здіймається посеред пішохідної площі без води довкола. Це «Мінхуа», серце Сі Ворлд у Шекоу (蛇口海上世界, Shekou Haishang Shijie): французький лайнер, спущений на воду 1962 року, куплений Китаєм 1973-го й посаджений на мілину 1983-го як готель першої реформаторської зони країни. Його назву, 明华, тлумачать то як «дух Китаю», то як «освітити Китай», і обидва прочитання пасують кораблю, що врешті став вітриною цілої епохи.
Історія Сі Ворлд у Шекоу починається ще до того, як Шеньчжень став Особливою економічною зоною. 31 січня 1979 року Шекоу офіційно став Промисловою зоною, яку виключно розвивала гонконзька група China Merchants під керівництвом Юань Ґена, а 8 липня того року вибухи на пагорбі Шешань дали «перший гарматний постріл» реформи й відкритості. Бракувало житла, і відповіддю став корабель, що вже прожив кілька життів: останнє, 1978 року, — місія з порту Хуанпу в Гуанчжоу з евакуації етнічних китайців із В’єтнаму, яка зазнала невдачі й повернула його в порт без жодного евакуйованого на борту. Дата його прибуття до Шекоу спірна (17 або 27 серпня 1983 року, залежно від джерел), так само як і межі візиту Ден Сяопіна в січні 1984-го: одна версія говорить про перебування на борту, інша зводить його до обіду 26 січня, дня каліграфії. Відкритий на Свято весни в лютому 1984 року, він став першим туристичним центром Китаю, створеним із великого круїзного судна, а 1986-го, за хроніками, колишній капітанський салон прийняв партію в го між Китаєм і Японією, за якою стежив Сюй Цзяжунь, найвищий представник Комуністичної партії в Гонконгу, тоді як у бальній залі пропонували знижки членам Комуністичної ліги молоді.
Архітектура Сі Ворлд у Шекоу сьогодні — це квартал, зведений навколо корпусу. Корабель закрили 1998 року після пожежі та проблем з управлінням; реконструкція за 70 мільйонів юанів переробила його 2001–2005 років, а в грудні 2013-го China Merchants відкрила новий Sea World, торговельно-готельний комплекс, який студія Callison проєктувала три роки навколо «Мінхуа», де нині 110-номерний готель. Бік моря замикає Культурний і мистецький центр Sea World, робота Фумікіко Макі, відкрита 2017 року: скульптурний цоколь, з якого виходять три консольні об’єми, місце розташування Design Society у співпраці з V&A.
Щоб знати, що подивитися в Сі Ворлд у Шекоу понад магазини, аудіогід проводить ним п’ятьма зупинками й годиною оповіді: площа перед носом, борт корпусу, вивіска з каліграфією Дена, статуя Нюйви та Культурний центр біля моря. Нитка одна: корабель без води, який показав усьому Китаю, чим могла б бути реформа, поки місто не відвоювало в моря все довкола нього.
Назву Sea World дав Ден Сяопін, той самий, чия статуя вінчає парк Ляньхуашань; за кілька кілометрів, у тому ж районі Наньшань, старе місто Наньтоу береже столицю повіту, що передувала Шеньчженю.
Лайнер, що сів на мілину посеред площі
Sea World
Коротко про цю зупинку
Перед носом, на центральній площі Sea World, сцена має щось від помилки масштабу: 168-метровий корабель на брукованому ґрунті, без причалу й води, що його виправдовували б. Ця дивність — найкращий ключ до розуміння місця. Промисловій зоні Шекоу, що народилася 1979 року з рук China Merchants і Юань Ґена, передусім потрібно було, де розмістити людей, і в серпні 1983 року, після останнього рейсу між Йокогамою й Шанхаєм, «Мінхуа» їй продали.
Корабель прибув до Шекоу наприкінці серпня, а Четверте бюро морського будівництва Міністерства комунікацій три з половиною місяці тягло його до затоки Люван, де він і сів на мілину як звичайна будівля. Перетворення лайнера на готель вимагало ремесла, якого в Шекоу ніхто не мав. За тогочасними свідченнями, Ван Чаоліан, призначений 1983 року директором без досвіду в готельній справі, привіз із Гонконгу понад десяток фахівців з високими зарплатами, від завідувача номерним фондом до майстра кухні, а гонконзькому директорові готелю платив понад тридцять разів його власну місячну зарплату. Перед носом аудіогід розповідає, як навчалися обслуговувати туриста в першому плавучому готелі країни.
Життя «Ансервіля» до Шекоу
Корпус «Мінхуа»
Коротко про цю зупинку
Уздовж борту нерухомий корпус зберігає біографію відкритого моря. Він народився як «Ансервіль», збудований на верфях Chantiers de l’Atlantique і спущений на воду 5 квітня 1962 року президентом Шарлем де Голлем. Ходить думка, що це була яхта чи ексклюзивний корабель французького президента, але насправді це був лайнер Compagnie de Navigation Paquet: він курсував маршрутом Марсель–Дакар, шість днів в кожен бік, зі 171 місцем першого класу, 342 другого й 243 третього. Де Голль лише спустив його на воду.
У липні 1970 року, поблизу Канарських островів, «Ансервіль» урятував усіх пасажирів і членів екіпажу «Фульвії», лайнера, що горів і тонув. 7 квітня 1973 року його купила Гуанчжоуська морська транспортна компанія, перейменувала на «Мінхуа», і з 1973-го по 1978 рік він возив до Танзанії та інших країн персонал китайської допомоги, серед них робітників залізниці Танзанія–Замбія.
Було ще одне життя, задокументоване в хроніках дипломатії: у травні 1979 року, за чотири роки до посадки на мілину, «Мінхуа» об’їхав Японію як «корабель китайсько-японської дружби» із делегацією з 600 «посланців дружби» на чолі з Ляо Чендзі, народженим у Токіо і головою Асоціації китайсько-японської дружби; на борту подорожували вдова й донька маршала Хе Луна. Біля корпусу оповідь супроводжує цей корабель трьома континентами, перш ніж він перестав рухатися.
Каліграфія, яку Ден написав на борту
Вивіска «海上世界» на «Мінхуа»
Коротко про цю зупинку
Над кораблем сяють світними літерами чотири ієрогліфи 海上世界 (Haishang Shijie, «Світ на морі»). Їхнє походження — обід. Близько Різдва 1983 року Ван Чаоліан, перший директор переобладнаного «Мінхуа» й колишній авіаційний інженер військової промисловості, отримав наказ підготувати візит високого керівника, який любив гостру їжу: Ден Сяопіна. 26 січня 1984 року, під час огляду Шекоу, Ден піднявся на щойно реконструйований корабель; за обідом Ван Чаоліан і Чжао Яньхуа попросили в нього каліграфію, і написане дало назву всьому комплексу.
Готель відкрився для публіки на Свято весни в лютому 1984 року: понад 200 номерів шести категорій, понад 600 ліжок, кондиціонер у кожній кімнаті, що було рідкістю, і штучний газон на баковій і кормовій палубах. За задокументованою традицією, 8 березня 1984 року, в Жіночий день, організовані групи із сусідніх міст нахлинули масово, і відвідувачів на борту було стільки, що корпус, уже осілий на пляжі, навіть нахилився, хоча комбінований квиток коштував понад 100 юанів, розкіш на ті часи. Перед вивіскою аудіогід відтворює день, коли лавина цікавих накренила корабель без двигуна.
Нюйва латає небо там, де було море
Nüwa Statue (女娲补天像)
Коротко про цю зупинку
На південь від корабля, в прибережному парку Нюйви, здіймається 18-метрова фігура, наполовину жінка, наполовину змія, що тримає в обіймах великий камінь п’яти кольорів: Нюйва, що латає небо. Її замовив 1986 року Юань Ґен професорові Фу Тяньчоу з Центральної академії образотворчих мистецтв, а звели 1989-го біля пляжу для купання. Нині вона занесена до пам’яток культури реформи й відкритості.
Статуя змушує виміряти відсутність. Там, де «Мінхуа» сів на мілину 1983 року, були пляж і вода; море почало відступати з «першим гарматним пострілом» 8 липня 1979 року, вибухами на пагорбі Шешань, щоб здобути територію й збудувати порт Шекоу. З 1989 року Sea World ріс на південь із понад двадцятьма роками насипів, а в 1990-х оточення причалу відвоювали в моря під поле для гольфу, аж корпус опинився повністю на суходолі. Біля Нюйви оповідь іде за лінією берега, якого більше немає.
Від гасла Юань Ґена до корабля, що пройшов повз Тяньаньмень
Sea World Culture and Arts Center (海上世界文化艺术中心)
Коротко про цю зупинку
Перед Культурним центром Sea World замикається історія Шекоу як лабораторії. Юань Ґен вигадав, 1981 або 1982 року, залежно від джерел, повернувшись з ділової поїздки до Гонконгу, гасло «Час — гроші, ефективність — життя», яке змонтували на плакаті біля дороги до поромного причалу Шекоу, щоб гонконзькі інвестори бачили, що тут цінують ефективність. На параді до Національного дня 1984 року на площі Тяньаньмень платформа у формі масштабної моделі «Мінхуа» несла це саме гасло, і Sea World став відомим на весь Китай.
Потім були пожежа й закриття 1998 року, реконструкція 2001–2005 років і, в грудні 2013-го, відродження корабля як центру торговельно-готельного комплексу China Merchants. Будівля Фумікіко Макі, відкрита 2 грудня 2017 року, завершує ансамбль, а станція метро кварталу носить назву Haishang Shijie, успадковану від каліграфії, написаної на борту. На останній зупинці аудіогід розповідає, як посаджений на мілину корабель дав ім’я шматку міста.
