Аудіогід Пішохідна вулиця Дунмень (Dongmen Buxingjie)

Між торговими центрами й аркадами пішохідна вулиця Дунмень (东门步行街) займає місце Шеньчжень Сю, сільського ринку, який клани чотирьох сіл звели в середині династії Мін і який врешті дав назву всьому мегаполісу. Його точний вік спірний: залежно від джерела ходять «близько 300 років», «понад 300», «понад 400» або походження часів Мін, що сягало б 500. Безспірна його вага: у Шеньчжені повторюють, що хто не ступав на стару вулицю Дунмень, не може сказати, що був у місті.

Історія пішохідної вулиці Дунмень читається шарами. 1911 року залізниця Гуанчжоу–Коулун розмістила свою станцію на самому ринку; 1938-го прийшла японська окупація, зі штабом у ресторані на вулиці Наньцін, військовою поліцією на вулиці Сіхе й казармою в школі залу Юнму. З тих років збереглася історія Чень Міньсюе, хлопчика з ринку, який втратив родинний заїзд під бомбардуванням, у 11 років пішов до японської школи окупантів за три ляни рису на тиждень, а в 14 почав передавати відомості партизанам Дунцзяна. 1979 року ринок поступився своєю назвою новому місту й став називатися Дунмень Лаоцзє, а 1 жовтня 1999 року відкрили велику пішохідну реконструкцію, хоча інші джерела описують перетворення розпливчастіше, протягом 1990-х.

Архітектура Дунменя — передусім відбудована архітектура. Довгі аркади стилю Лінньнань з декорованими карнизами утворюють криті проходи крамниць, а з березня 2024 року реконструкція на 588 мільйонів юанів оновлює підземні мережі на 12 300 м², реставрує фасади 24 ключових будівель і замінює ліхтарі на 78 розумних стовпів. На площі Лаоцзє та площі Шидай групи великих бронзових дзвонів присвячені часові, тема, що пасує кварталу, який стільки разів перероблявся.

Щоб знати, що подивитися на пішохідній вулиці Дунмень понад натовп, аудіогід проводить нею п’ятьма зупинками й 45 хвилинами: від перехрестя, де стояла східна брама, до академії Сіюе, старої казарми на вулиці Наньцін, дверей першого McDonald’s материкового Китаю і бронзового рельєфу на Культурній площі, де нині транслюють стримери. Нитка одна: кожна епоха знову ставила тут свій яток.

Інший великий залишок Шеньчженя до реформи — старе місто Наньтоу, центр повіту Сінь’ань; нинішня торгівля розподілена між прилавками Хуацянбея та галереями селища живопису Дафень.

Східна брама, що охрестила місто

Перехрестя Цзєфан і Дунмень Чжун

Коротко про цю зупинку

На перехресті вулиці Цзєфан із вулицею Дунмень Чжун жодних видимих решток брами не лишилося, але тут стояв східний вхід до Шеньчжень Сю. З його чотирьох брам східна була найлюднішою й найбільш оточеною крамницями, а її назва, Дунмень, «східна брама», врешті стала назвою всього ринку.

Назва Шеньчженя має тут і свій перший документ. У 30-й день першого місячного місяця 1856 року на ринку напали на крамницю лікарських трав ліценціата Лю Даюаня, і доповідь на ім’я трону, яку склав Є Мінчень про цю крадіжку, сувій у 400 сантиметрів, що згадує «Шеньчжень Сю» сім разів, зберігається в Першому історичному архіві Китаю: це найдавніший архівний документ, що фіксує цю назву. 1979 року, коли Шеньчжень став назвою нового міста, ринок зберіг назву Дунмень Лаоцзє, «стара вулиця Дунмень».

Сама вулиця Цзєфан ховає під своєю назвою, що означає «Визволення», ще один сюрприз. За задокументованою традицією, в середині 1950-х, щоб пропустити транспорт, три вулиці старого ринку злили в одну магістраль. Які вони були і що сталося з тією, що звалася, як сам квартал, — поворот, який оповідь зберігає для цього перехрестя.

Слухати цю зупинку в додатку

Кланова академія, відбудована на іншій ділянці

Siyue Academy (思月书院)

Коротко про цю зупинку

На площі Лаоцзє стоїть академія Сіюе, низька цегляно-дерев’яна будівля з двома подвір’ями й двосхилим дахом стилю Лінньнань, що контрастує з торговими центрами довкола. Це була родинна школа клану Чжан із Шуйбея, Хубея й Сянсі, присвячена їхньому предкові тринадцятого покоління, Чжан Сіюе, і в червні 1925 року, під час великого страйку Гуанчжоу–Гонконг, вона слугувала пунктом прийому для страйкарів, що їздили між двома містами.

Її недавня історія — це історія будівлі, що переїхала. Оголошена муніципальною пам’яткою 27 липня 1988 року, вона була знесена в березні 1996-го через реконструкцію Дунменя й відбудована 1997–вересня 1999 року поза первісною ділянкою, за адресою вулиця Наньцін, 22, як музей історії старої вулиці. Скільки вона зберігає від оригіналу, є предметом дискусії: одні описи зазначають, що вона зберігає план і структуру, але не первісний фасад і оздоблення; інші подають її як перенесення на кілька вулиць або як реконструкцію зі старої цегли.

Зовсім поруч другий етап реконструкції, вартістю 40 мільйонів юанів, викарбував на мармурових плитах давній пташиний ринок Яцзайцзє, «вулицю каченят», на його місці й закріпив вигляд старої вулиці на відрізку 120 метрів вулиці Женьмінь Бей цеглою, врятованою з розібраних будинків. Перед академією аудіогід розвінчує те, що в Дунмені здається давнім.

Слухати цю зупинку в додатку

Їдальня, що двічі змінила сторону

Фасад колишнього ресторану Хун'ань

Коротко про цю зупинку

За адресою вулиця Наньцін, 13, зберігається будівля республіканської доби, колишній ресторан Хун’ань. Нині тут меморіал Старої штаб-квартири партизанів Дунцзяна, бо тут генерал Є Тін розмістив свій командний пункт проти японського вторгнення. Усередині табличка зі словом «Tiejun», «Залізна армія», відкриває виставку «Є Тін і Шеньчжень».

Та сама їдальня має темнішу історію. За задокументованою традицією, у жовтні 1938 року, коли японська армія взяла Шеньчжень Сю, її штаб присвоїв Хун’ань, а в 1940-му, з поверненням посиленого полку приблизно з 1300 людей, командування знову розмістилося в тій самій будівлі. На сусідній вулиці Сіхе, де розмістилася військова поліція, мешканець Лян Байхе бачив, як сержант бив старця понад 80 років, який не вклонився й не привітався по-японськи. Перед фасадом оповідь відтворює, як триповерховий ресторан двічі змінив сторону.

Слухати цю зупинку в додатку

Двадцять кас і черга до площі

Вхід до першого McDonald's

Коротко про цю зупинку

У будівлі Гуанхуа, у Сіхуагуні, на вулиці Цзєфан, латунні таблички біля входу нагадують дату: 8 жовтня 1990 року тут відкрився перший McDonald’s материкового Китаю з інвестиціями у 30 мільйонів гонконзьких доларів. Його 20 кас не вистачило, 500 місць заповнилися, а черга спускалася з другого поверху до зовнішньої площі.

Вулиця й раніше була виходом у зовнішній світ. 1911 року, з відкриттям залізниці Гуанчжоу–Коулун, станція Шеньчжень розмістилася на самому ринку, біля гирла нинішньої вулиці Цзєфан, і була вузлом між материком і Гонконгом, аж 1950-го її перенесли до прикордонного переходу Лохуей. Останній розділ настав 1 жовтня 1999 року, коли оновлена пішохідна вулиця закрила для руху вісім муніципальних вулиць на 176 000 м². Перед табличками, які майже всі минають не дивлячись, аудіогід поєднує потяг, чергу 1990 року й закриття руху в одній історії.

Слухати цю зупинку в додатку

Від сільського ятка до прямого ефіру в телефоні

Бронзовий рельєф старого ринку

Коротко про цю зупинку

На Культурній площі Дунменя «Мапа старого ринку Дунмень» — бронзовий рельєф 3 на 16,5 метра, близько 50 м², що зображує 21 ремесло давнього Шеньчжень Сю: рибну крамницю, ряд тканин, золотий ряд, базарні й харчові прилавки. Це образ ринку, який в середині династії Мін заснували клани Чікань, Лохуей, Ґетан і Хубей, чиїми першими вулицями були Шанданцзє та Яцзайцзє.

За кілька метрів торгівля триває іншими інструментами. З жовтня 2023 року Дунмень — великий збірний пункт стримерів, «вулиця прямих ефірів», а з січня 2024-го кожен ефір просто неба бронюють у міні-застосунку й обмежують фіксованими зонами на Культурній площі та Західній площі, де співаки, танцюристи й продавці транслюють, оточені цікавими. На площі маршрут завершується місцевим приказом, який не вважає Шеньчжень відвіданим без Дунменя, та думкою, що ринок чотирьох сіл так і не закрився.

Слухати цю зупинку в додатку