Всесвітня спадщина
Аудіогід Річка Лі (Lijiang)
Між причалом Янді та великим вигином Сінпіна річка Лі проривається крізь гурти вапнякових піків зі списку Всесвітньої спадщини, минає стіну, де шукають дев'ять коней, і закінчується відображенням, яке Китай надрукував на купюрі в 20 юанів.
- 120 хв аудіо
- Сплав на плоту крізь карст
Річка Лі вже понад дві тисячі років присутня на карті Китаю: 214 року до н. е. Цінь Шихуан наказав прокласти канал Лінцюй, щоб з'єднати її з річкою Сян і перекидати свої війська на південь, і відтоді вона була частиною водного шляху між Янцзи та дельтою Перлинної річки. Поети Тан і Сун перетворили її на вірш і гасло, а 2014 року її карст із піків у повіті Яншо ввійшов до Всесвітньої спадщини як частина Карсту Південного Китаю.
Ділянка від Янді до Сінпіна, найцінніша на річці, ховає гру й купюру. Перед скелею Дев'яти Коней пасажири рахують постаті на камені за приспівкою, що призначає кожному числу місце на імператорських іспитах; нижче за течією перекат Хуанбу відбиває піки такими, як вони зображені на зворотному боці купюри в 20 юанів, із горою Юаньбао позаду й рибалкою з бакланами на воді.
Що подивитися
- Скеля Дев'яти Коней — Вапнякова стіна з кольоровими плямами й приспівка, що екзаменує того, хто рахує її постаті
- Перекат Хуанбу — Відображення з горою Юаньбао, яке від 2000 року прикрашає купюру в 20 юанів
- Карст фенцун — Гурти піків на спільній основі, Всесвітня спадщина від 2014 року
- Причал Янді — Пристань бамбукових пліт із легендою про гірського козла, захованою в назві
- Рибалки з бакланами — Конічний капелюх і бамбукова жердина на березі Сінпіна
Між Гуйлінем і Яншо річка Лі (Lijiang, 漓江) проривається крізь вапнякові гори, що подарували Китаю одне з найповторюваніших гасел. Її найвідоміша ділянка тягнеться від причалу Янді до великого вигину Сінпіна: сплав на плоту між гуртами піків зі списку Всесвітньої спадщини, під скелею Дев’яти Коней, аж до відображення на перекаті Хуанбу, яке зображене на зворотному боці купюри в 20 юанів.
Історія річки Лі починається з військової споруди. 214 року до н. е. Цінь Шихуан, перший імператор династії Цінь, наказав прокласти канал Лінцюй, щоб з’єднати Лі з річкою Сян і кинути свої війська на південь; відтоді річка була частиною водного шляху між долиною Янцзи та дельтою Перлинної річки. Яка вона завдовжки, залежить від того, що рахувати: 164 км для самої Лі, від гирла каналу Лінцюй у Жунцзяні до Саньцзянкоу в Пінлє, або 437 км для всієї системи Лі-Гуй, що додає нижню течію, звану Гуй, до злиття з Сі.
Карстовий краєвид річки Лі — причина її слави. 2014 року гуйлінський карст увійшов до другої фази об’єкта Всесвітньої спадщини Карст Південного Китаю, і один із його складників, «Гуйлінський карст — Ліцзян Фенцун», — це саме карст із піків річки в повіті Яншо. Цим руслом проходили імперські війська, поети династій Тан, Сун і Цін, двоє наймогутніших людей маоїстського Китаю й президент Сполучених Штатів, і майже кожен залишив на його берегах фразу чи анекдот.
Щоб дізнатися, що подивитися на річці Лі, аудіогід супроводжує сплав п’ятьма зупинками і 120 хвилинами: причал Янді, річка, що розкривається перед Лангши, скеля Дев’яти Коней, перекат Хуанбу та прибуття до Сінпіна. Нитка, що їх поєднує, — краєвид, який Китай двадцять два століття обходить, оспівує і зрештою друкує на своїх грошах.
Коротка подорож закінчується біля старовинного містечка Сінпін; довші круїзи тривають до Яншо й висаджують пасажирів біля підніжжя піка Біліан. Нижче за течією Лі приймає річку Юйлун, якою спускаються на бамбукових плотах.
Янді, козяче копито, звідки відпливають
Причал Янді
Коротко про цю зупинку
Сплав починається на причалі Янді, пристані на березі села з рядами пліт, що чекають своєї черги, і першими піками, які замикають долину. Звідси відпливають моторизовані бамбукові плоти, які долають найцінніший відтинок річки: одні доходять до пагорба Дев’яти Коней, інші пливуть далі вниз до Сінпіна.
Краєвид навколо причалу пояснюється породою. Лі тече по близько 2600 метрах вапняків девону й карбону, і вздовж усього її русла переважає карст фенцун: гурти піків, що мають спільну вапнякову основу, із вкритими лісом улоговинами між ними, на відміну від поодиноких веж, фенлінь заввишки від 30 до 80 метрів, які оточують Яншо. Обидва рельєфи формуються від 10 до 20 мільйонів років, і саме ці піки, з’єднані в основі, принесли річці місце у списку Всесвітньої спадщини.
Сама назва причалу ховає легенду. Місцева легенда розповідає, що тут жив дух-козел завбільшки з гору, який за одну ніч поїдав траву на кілька миль навколо й зрештою з’їв рисові поля. Нефритовий імператор послав божественного велета Цзюлін-шеня, який виростив поле ніжного рису як принаду, перевдягнувся в деревце біля межі й двома ударами відтяв козлові задню ногу та обидва роги. Уламки нібито перетворилися на дві гори, гору Козячих Рогів (Янцзяо-шань) і гору Козячого Копита (Янті-шань). Гуйліньською говіркою «янті» звучить так само, як «Янді», і жителі замінили ієрогліфи вишуканішими, «гребля тополь», хоча в Янді тополь немає. Під час посадки аудіогід розповідає, як ненажерливе чудовисько дало ім’я причалові.
Річка, прокладена імператором і оспівана поетами
Лангши
Коротко про цю зупинку
За Янді річка розкривається перед Лангши, і краєвид набуває тиші. У межах проєкту «Цифрова Лі» програма «з дизеля на електрику» партіями замінює старі дизельні плоти — галасливі й ненажерливі — плотами з повністю електричною тягою, які ділять русло з великими туристичними суднами, що спускаються з Гуйліня.
Це русло було шляхом армій задовго до мандрівників. Канал Лінцюй, який наказав прокласти Цінь Шихуан 214 року до н. е., мав довжину 36,4 км, його спроєктував Ши Лу, і він слугував для кидання імперських військ проти племен Байюе на півдні. Потім з’явилися поети: Хань Юй з династії Тан підсумував краєвид одним рядком — «річка — стрічка блакитного шовку, гори — шпильки зеленого нефриту», а Ван Чженгун з династії Сун викарбував гасло «краєвид Гуйліня — перший під небом», яке принесло цим горам національну славу.
Річка приймала й державні візити. 2 липня 1998 року Білл Клінтон спустився на судні з Гуйліня до Яншо, приблизно сорок миль звивистої річки поміж карстовими утвореннями, бамбуку на берегах і сіл, у супроводі Гілларі Клінтон і з зупинкою, щоб обійти село Юйцунь. Річкові гіди розповідають жарт на його адресу, пов’язаний з наступним вигином, і аудіогід залишає його саме перед іспитом коней.
Дев’ять коней на вапняковій стіні
Пагорб Дев'яти Коней
Коротко про цю зупинку
Після вигину, що відкриває краєвид, з’являється скеля Дев’яти Коней (Nine Horse Fresco Hill), велика стіна з білого вапняку над річкою, поруч із селом Хуашань, будинки якого збилися біля підніжжя, приблизно за 60 км від Гуйліня. На камені зелені, жовті й білі плями породи та рослинності складають образ дев’яти коней, що дав місцю назву. Поет династії Цін Сюй Юнь написав перед нею: «Від давнини гори схожі на картини; тепер картина схожа на гору».
Проминаючи стіну, пасажири грають у лічбу коней за народною гуйліньською приспівкою: хто бачить сім, стане бан’янем, а хто дев’ять — чжуанюанем, другим і першим місцем на імператорських іспитах. Майже ніхто не доходить до дев’яти, а дехто рахує більше, додаючи тих, що відбиваються у воді. Розповідають, що 1960 року Чжоу Еньлай побачив дев’ять, а маршал Чень І лише вісім; в іншій версії Чжоу відповів «вісімнадцять», додавши відображення. Збереглося фото від 15 травня 1960 року, на якому Чжоу Еньлай, Ден Їнчао, Чень І та Чжан Цянь позують разом у павільйоні в Яншо.
Легенда пропонує два пояснення цих постатей. В одному це були небесні коні, за якими мав доглядати в небесних стайнях Мавпячий король Сунь Укун; дев’ять утекли і, не повернувшись, обернулися на кам’яні образи. В іншому художник хотів змалювати дев’ять коней, що пили з річки, а налякані тварини кинулися до скелі й залишилися на ній викарбуваними. Перед стіною аудіогід ставить іспит, і кожен слухач перевіряє, який ранг дістався б йому в Китаї мандаринів.
Купюра в 20 юанів у натуральну величину
Відображення Хуанбу
Коротко про цю зупинку
Минувши великий вигин річки біля Сінпіна, вода втихає на перекаті Хуанбу, назва якого означає «жовта тканина». Він завдячує нею плиті на дні, довгій і широкій, кукурудзяно-жовтого кольору, відображення якої розстилається по воді, як тканина. На мілководді прозора вода відкриває дно з обкатаних камінців.
Це краєвид китайських грошей. Зворотний бік купюри в 20 юанів п’ятої серії женьміньбі, що в обігу від 16 жовтня 2000 року й збережена у випусках 2005 і 2019 років, відтворює відображення перекату Хуанбу з горою Юаньбао позаду й рибалкою з бакланами на річці. Пік, що замикає сцену, впізнається, якщо порівняти краєвид із купюрою в руці, і в цьому місці аудіогід супроводжує порівняння, поки папір і річка не збігаються.
Баклани на жердині останнього рибалки
Сінпін
Коротко про цю зупинку
Сплав закінчується на березі Сінпіна, де старі в конічних капелюхах і з бамбуковими жердинами позують із бакланами біля точки огляду з купюри. Один із них — Хуан Юечуан, рибалка із села Дахебей, з родини, яка ловить рибу вже кілька поколінь, що від 2000 року позує як «рибалка-взірець» у найкращій точці для знімка краєвиду з купюри. 2022 року йому було 82: біла борода, по баклану на кожному кінці жердини і пара птахів, яким він дає по цзіню, півкілограма, риби на день.
Ці жердини — відлуння давнього лову. «Вогні рибальства на Лі» були традиційним нічним промислом: із настанням ночі рибалки виходили на плоту із запаленими смолоскипами та кількома бакланами, і вогні розсипали річку, як зорі.
Сьогодні річкою керують інакше. Під час кампанії проти «чотирьох безладь» на її берегах туристичних пліт стало замість понад 5000 лише 1210, а закрили 1120 прибережних ферм. На березі Сінпіна аудіогід закриває подорож рибалками, що зберігають образ із купюри, і річкою, яка обрала менше пліт і більше тиші.
